пробування
ПРОБУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пробувати.
ПРОБУВАННЯ, я, с. 1. Стан за знач. пробувати. Він поглядав на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостиній (Н.-Лев., VI, 1966, 19); Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (Коцюб., І, 1955, 177).
2. у сполуч. із сл. місце. Те саме, що місцеперебування. Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Л. Укр., V, 1956, 361); Сьогодні приходив до неї економ із вісткою, що відпитав місце пробування Краньцовського (Март., Тв., 1954, 303).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пробування | пробування |
Родовий | пробування | пробувань |
Давальний | пробуванню | пробуванням |
Знахідний | пробування | пробування |
Орудний | пробуванням | пробуваннями |
Місцевий | на/у пробуванні | на/у пробуваннях |
Кличний | пробування | пробування |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пробування | пробування |
Родовий | пробування | пробувань |
Давальний | пробуванню | пробуванням |
Знахідний | пробування | пробування |
Орудний | пробуванням | пробуваннями |
Місцевий | на/у пробуванні | на/у пробуваннях |
Кличний | пробування | пробування |