прогнилий
ПРОГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогнити. Прогнилі від сирості дошки; Капіталізм - наскрізь прогнила система, що відживає свій вік (Рад. Укр., 3.VIII 1961, 4); // у знач. прикм. На сучку верби висів прогнилий ятір (Тют., Вир, 1964, 377); Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра, коли він побачив біля образа божої матері в крові двох жінок (Стельмах, І, 1962, 644); Велика Жовтнева соціалістична революція ліквідувала прогнилу владу поміщиків і капіталістів (Наука.., 1, 1965, 35); // у знач. ім. прогниле, лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало. Художнє слово не тільки підносило все прекрасне, світле і радісне в нашому житті, але було й ювеналовим бичем, що вражав все негативне, прогниле й омертвіле, яке перешкоджає рухові вперед (Іст. укр. літ., II, 1956, 319); Морально очищаючи людину і вбиваючи усе прогниле, реакційне, служить [сміх] передовим ідеалам віку (Мист., 5, 1966, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прогнилий | прогнила | прогниле | прогнилі |
Родовий | прогнилого | прогнилої | прогнилого | прогнилих |
Давальний | прогнилому | прогнилій | прогнилому | прогнилим |
Знахідний | прогнилий, прогнилого | прогнилу | прогниле | прогнилі, прогнилих |
Орудний | прогнилим | прогнилою | прогнилим | прогнилими |
Місцевий | на/у прогнилому, прогнилім | на/у прогнилій | на/у прогнилому, прогнилім | на/у прогнилих |