промочувати
ПРОМОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОЧИТИ, мочу, мочиш, док., перех. і без додатка. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим. Часто дощі промочували наскрізь валки, але Катерина розвішувала на тички оберемки сіна, щоб не гнило (Чорн., Визвол. земля, 1959, 189); Гаряча кров б'є з рани в Петруся, промочила хустку (П. Куліш, Вибр., 1969, 108); Він же ніколи не відмовлявся допомогти : молодого навчить скирту вершити так, щоб дощ не промочив, невмілому косу нагострить мантачкою (Юхвід, Оля, 1959, 66); // Робити мокрим, вологим; намочувати. Дощ .. промочував все тіло (Фр., XIII, 1954, 53); Спочатку йшла [Тася] навмання, по калюжах і потоках, під заливним дощем, промочивши ноги й промокши до нитки (Дмит., Розлука, 1957, 210); // Зволожувати, змочувати (рот, губи і т. ін.) якоюсь рідиною. - В мене вночі спадає смага на рот та на губи , - треба промочувати (Н.-Лев., III, 1956, 186); Уляна промочила смажні його уста водою (Мирний, І, 1954, 310); Мов за рідними дітьми, ходить за ними [пораненими] Оленчук. Спеціально для них тримає під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Гончар, II, 1959, 121).
@ Промочувати (промочити) горло, (душу і т. ін .) - пити (переважно спиртні напої). Зійдуться в шинок людці розважитись,.. візьмуть півкварти, кварту, щоб було чим горло промочувати (Мирний, II, 1954, 155); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий «антракт», вийти в ризницю і промочити горло (Мельн., До раю.., 1961, 17); - Потривай, пане гетьмане, розкажу все ..; дай перше промочити гортань. Тілько в вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Промочувати (промочити) губи - трохи відпивати якої-небудь рідини. Дарка промочує губи й віддає горнятко назад : вода без смаку (Вільде, Б'є восьма, 1945, 108); Промочити до нитки (до кісток, до сорочки, до тіла, до рубчика) - те саме, що Змочити до нитки (до кісток) (див. змочувати). По дорозі нас заскочив дощ і промочив до нитки (Фр., І, 1955, 17); // безос. Бурхнуло з неба, мов із бочки. Що промочило до сорочки; То драла врозтіч всі дали, Троянці стали всі, як хлюща (Котл., І, 1952, 106); Аж тоді прокинулась [пані], як її промочило до тіла (Н.-Лев., II, 1956, 394); - Що ви робите, щоб вас до рубчика не промочило? - допитувалась Шура (Вишня, І, 1956, 388).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промочую | промочуємо |
2 особа | промочуєш | промочуєте |
3 особа | промочує | промочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промочуватиму | промочуватимемо |
2 особа | промочуватимеш | промочуватимете |
3 особа | промочуватиме | промочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промочував | промочували |
Жіночий рід | промочувала | |
Середній рід | промочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промочуймо | |
2 особа | промочуй | промочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | промочуючи | |
Минулий час | промочувавши |