проступитися
ПРОСТУПИТИСЯ1, ступлюся, ступишся; мн. проступляться; док., розм. Те саме, що проступити2. По вулицях проступитись було неможливо (Панч, Вибр., 1947, 343); Обидва поверхи санаторію виповнились меблею так, що вже й проступитися було в палатах ніде (Збан., Сеспель, 1961, 22).
ПРОСТУПИТИСЯ2, ступлюся, ступишся; мн. проступляться; док., заст. Провинитися. [Тетяна:] Не гріши, чоловіче! Хто проступиться, то той виля, як собака в човні (Котл., II, 1953, 73); - Може, твій панотець вчинив щось недобре? Може, проступився? (Н.-Лев., III, 1956, 198).
ПРОСТУПИТИСЯ3, ступлюся, ступишся; мн. проступляться; док., діал. Розступитися. Грубим голосом гукає [Іван], наче віл : - Проступіться! Розтручує людей та й пхається поперед усіх (Март., Тв., 1954, 48); * Образно. Хмари проступилися, і звільна, мов боязко, викотилося сонце на небо (Фр., VI, 1951, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проступуся | проступимося |
2 особа | проступишся | проступитеся |
3 особа | проступиться | проступаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проступився | проступилися |
Жіночий рід | проступилася | |
Середній рід | проступилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проступімося | |
2 особа | проступися | проступіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проступившись |