просяклий
ПРОСЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до просякнути, просякти 1, 3. Накривав [Матвій] голову брилем, випускав сіру, просяклу потом і сіллю сорочку поверх штанів (Юхвід, Оля, 1959, 72); У селі проживає багато стариків, один в один, кремезних, широкогрудих, наскрізь просяклих морським духом дідуганів (Вол., Самоцвіти, 1951, 15); * Образно. В брудній, занедбаній і слізьми просяклій хаті .. знайшов Яць несподівано те, чого там, певно, не шукав (Фр., III, 1950, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просяклий | просякла | просякле | просяклі |
Родовий | просяклого | просяклої | просяклого | просяклих |
Давальний | просяклому | просяклій | просяклому | просяклим |
Знахідний | просяклий, просяклого | просяклу | просякле | просяклі, просяклих |
Орудний | просяклим | просяклою | просяклим | просяклими |
Місцевий | на/у просяклому, просяклім | на/у просяклій | на/у просяклому, просяклім | на/у просяклих |