проходжалий
ПРОХОДЖАЛИЙ, рідко ПРОХОЖАЛИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що прохожий 1. [Василина:] О, а це ж що за почвара сидить під хатою? [Тиміш:] Я собі прохожала людина : сів трохи спочити (Вас., III, 1960, 67).
2. у знач. ім. проходжалий, прохожалий, лого, ч .; проходжала, прохожала, лої, ж. Те саме, що прохожий 2. Кватирочку відчиняють [діти], проходжалого питають : «Чи не бачили ви нашої матері?» (Барв., Опов.., 1902, 483); [Зацвіліховський:] Що ти за чоловік? [Чужестранець:] Я прохожалий (Кост., І, 1967, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проходжалий | проходжала | проходжале | проходжалі |
Родовий | проходжалого | проходжалої | проходжалого | проходжалих |
Давальний | проходжалому | проходжалій | проходжалому | проходжалим |
Знахідний | проходжалий, проходжалого | проходжалу | проходжале | проходжалі, проходжалих |
Орудний | проходжалим | проходжалою | проходжалим | проходжалими |
Місцевий | на/у проходжалому, проходжалім | на/у проходжалій | на/у проходжалому, проходжалім | на/у проходжалих |