прочинатися
ПРОЧИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОЧНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. 1. Те саме, що прокидатися. На другий день, ще він не прочинавсь, а тут йому уже й несуть чаю (П. Куліш, Вибр., 1969, 200); Собаки брешуть; я прочнувся : Знадвору шемріт доліта... (Граб., І, 1959, 338); * Образно. Прочнулись мідяні гармати І заревли, загуркотіли (Укр. поети-романтики.., 1968, 346).
2. Приходити до пам'яті; опам'ятовуватися, притомніти. Упала додолу, непритомна. Прочнулася Маруся в Горпининій хаті на полу (Гр., І, 1963, 386); Світ пішов кругом... Як прочнулась я - так само : постріли! .. село в огні! .. (Тич., II, 1947, 216).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочинаюся | прочинаємося |
2 особа | прочинаєшся | прочинаєтеся |
3 особа | прочинається | прочинаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочинатимуся | прочинатимемося |
2 особа | прочинатимешся | прочинатиметеся |
3 особа | прочинатиметься | прочинатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прочинався | прочиналися |
Жіночий рід | прочиналася | |
Середній рід | прочиналося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочинаймося | |
2 особа | прочинайся | прочинайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прочинаючись | |
Минулий час | прочинавшись |