підібганий
ПІДІБГАНИЙ, ПІДОБГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підібгати, підобгати; // у знач. прикм. І все кортить зробити щось лихе, погане.. Або поробити щось Маріцці... Перекинути її, наприклад, у сучку... худу, миршаву, з підібганим хвостом сучку... (Коцюб., І, 1955, 278); Затамувавши подих, слухає Тоня брата. Сидить, не щурухне, поклавши голову на підібгані коліна (Гончар, Тронка, 1963, 23); Він завжди на кормі калачиком (бо він коротенький!) з ногами підобганими (Вишня, І, 1956, 183); - А чи не повідомляє вона про мене? - думав о. Федір, дивлячись з-під ковдри на підібгані губи Марії (Скл., Карпати, II, 1954, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підібганий | підібгана | підібгане | підібгані |
Родовий | підібганого | підібганої | підібганого | підібганих |
Давальний | підібганому | підібганій | підібганому | підібганим |
Знахідний | підібганий, підібганого | підібгану | підібгане | підібгані, підібганих |
Орудний | підібганим | підібганою | підібганим | підібганими |
Місцевий | на/у підібганому, підібганім | на/у підібганій | на/у підібганому, підібганім | на/у підібганих |