радіння
РАДІННЯ, я, с . 1. Дія за знач. радіти. Сашко Птаха поставився до радіння Галі й Шурки дещо скептично: - Що ж тут такого? - сказав він (Смолич, Світанок.., 1953, 451).
2. Те саме, що радість 1. Кожен прояв життя - чи радіння, чи болю - Я сприймаю, як свій невідійманий скарб (Забіла, Поезії, 1963, 68).
3. Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радіння | радіння |
Родовий | радіння | радінь |
Давальний | радінню | радінням |
Знахідний | радіння | радіння |
Орудний | радінням | радіннями |
Місцевий | на/у радінні | на/у радіннях |
Кличний | радіння | радіння |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радіння | радіння |
Родовий | радіння | радінь |
Давальний | радінню | радінням |
Знахідний | радіння | радіння |
Орудний | радінням | радіннями |
Місцевий | на/у радінні | на/у радіннях |
Кличний | радіння | радіння |