розлінований
РОЗЛІНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлінувати. Щось старанно писав [чоловік] на великому аркуші паперу, розлінованому олівцем (Коп., Земля.., 1957, 19); // розліновано, безос. присудк. сл. У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки - це зошит для письма (Донч., VI, 1957, 424).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлінований | розлінована | розліноване | розліновані |
Родовий | розлінованого | розлінованої | розлінованого | розлінованих |
Давальний | розлінованому | розлінованій | розлінованому | розлінованим |
Знахідний | розлінований, розлінованого | розліновану | розліноване | розліновані, розлінованих |
Орудний | розлінованим | розлінованою | розлінованим | розлінованими |
Місцевий | на/у розлінованому, розлінованім | на/у розлінованій | на/у розлінованому, розлінованім | на/у розлінованих |