розмітник
РОЗМІТНИК, а, ч. Робітник, фахівець з розмічання. Розмітнику Пахомову порадили оволодіти ще однією професією (Автом., Щастя .., 1959, 82); Незабаром після війни почав [Романченко] працювати .. стругальником, потім, фрезерувальником, розмітником (Роб. газ., 20.I 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розмітник | розмітники |
Родовий | розмітника | розмітників |
Давальний | розмітникові, розмітнику | розмітникам |
Знахідний | розмітника | розмітників |
Орудний | розмітником | розмітниками |
Місцевий | на/у розмітнику, розмітникові | на/у розмітниках |
Кличний | розмітнику | розмітники |