розслід
РОЗСЛІД, у, ч. Те саме, що розслідування. В значній мірі відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, - тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (Рад. літ-во, 5, 1971, 28); Вдарила дев'ята година, а далі й десята, а Каганця все ще не було на своєму місці. Це було остільки незвичайно, що вимагало розсліду (Сам., II, 1958, 310).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розслід | розсліди |
Родовий | розсліду | розслідів |
Давальний | розслідові, розсліду | розслідам |
Знахідний | розслід | розсліди |
Орудний | розслідом | розслідами |
Місцевий | на/у розсліді | на/у розслідах |
Кличний | розсліде | розсліди |