розстріляний
РОЗСТРІЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстріляти 1 - 3. Дев'ятнадцятирічний юнак Василь Чумак в листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія.., 1956, 68); Земля зітхнула душно, тяжко, мов теж розстріляна була... (Сос., II, 1958, 183); Диски від автомата розстріляні (Тют., Вир, 1964, 491); // у знач. прикм. Пором обстріляли з кулеметів.. Його [хлопчика] забрав з розстріляного порому бакенщик Харитон Макарович (Мокр., Острів.., 1961, 12); // у знач. ім. розстріляний, ного, ч.; розстріляна, ної, ж. Людина, яку розстріляли. [Орлов:] Гестапівці розстріляли підпільний комітет, але серед розстріляних сина Макара Івановича не було (Корн., II, 1955, 109); // розстріляно, безос. присудк. сл. Поминув [Давид] хрест край дороги - колись при денікінцях тут розстріляно кількох селян, як гнали їх на Щербанівку (Головко, II, 1957, 83).
2. у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і т. ін.). В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою.. Але довкола не видно було нікого. Тільки блистіли на сонці мідні гільзи від розстріляних патронів (Панч, II, 1956, 159).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розстріляний | розстріляна | розстріляне | розстріляні |
Родовий | розстріляного | розстріляної | розстріляного | розстріляних |
Давальний | розстріляному | розстріляній | розстріляному | розстріляним |
Знахідний | розстріляний, розстріляного | розстріляну | розстріляне | розстріляні, розстріляних |
Орудний | розстріляним | розстріляною | розстріляним | розстріляними |
Місцевий | на/у розстріляному, розстрілянім | на/у розстріляній | на/у розстріляному, розстрілянім | на/у розстріляних |