розшматовувати
РОЗШМАТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШМАТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. З силою розривати на частини, шматки. Утамувала левиця жагу, із джерела напившись, Далі, вертаючись в гай, випадково тонке покривало Хижа знайшла і його розшматовує ротом кривавим (Зеров, Вибр., 1966, 323); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Н.-Лев., І, 1956, 103); // Убиваючи, умертвляючи, роздирати на шматки. Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон - живу, взяту з отари вівцю. Згребе її, за мить порве, розшматує залізними пазурами і, наковтавшись гарячого м'яса, сидить, забризканий кров'ю, на вершині могили і знову куняє, спочива (Гончар, II, 1959, 31); // Вибухом розносити на частини. Б'ють гармати, але ззаду. Розшматовують присипані снігами тіла вбитих і ранених (Ірчан, II, 1958, 226); // Робити рваним, дірявим; // перен. Розбирати, розділяти, порушуючи цілісність чого-небудь. Через якийсь час брати розшматовують батьківський спадок, морщать лоби, щоб нічого не забути (Стельмах, Хліб.., 1959, 610); // Уживається як лайлива погроза. [Женя:] Геть, гидота, з очей!.. Ти брешеш, ти картаєш мою маму!.. Геть!.. Я тебе розшматую! (Кроп., II, 1958, 472).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розшматовую | розшматовуємо |
2 особа | розшматовуєш | розшматовуєте |
3 особа | розшматовує | розшматовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розшматовуватиму | розшматовуватимемо |
2 особа | розшматовуватимеш | розшматовуватимете |
3 особа | розшматовуватиме | розшматовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розшматовував | розшматовували |
Жіночий рід | розшматовувала | |
Середній рід | розшматовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розшматовуймо | |
2 особа | розшматовуй | розшматовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розшматовуючи | |
Минулий час | розшматовувавши |