рядити
РЯДИТИ, ряджу, рядиш, недок. 1. перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (Чуб., V, 1874, 377); Вас [паничів] змалку, як квіток, кохали і рядили, ви звикли від життя усе без бою брать (Сос., І, 1957, 51).
2. перех. і неперех., заст. Розпоряджатися. Хіба він староста, що рядить у селі? (Сл. Гр.); Вона рядила газдівством.., продавала господарський матеріал і справляла, що було кому треба (Коб., III, 1956, 299); [Лукаш:] А ти хіба вже лісова цариця, що так рядиш, хто має в ліс ходити, хто ні? (Л. Укр., III, 1952, 238).
3. неперех. Вести розмову; розмовляти.
4. перех. і без додатка, заст. Наймати (у 1 знач.). Чи не ви рядите під сахар? (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ряджу | рядимо |
2 особа | рядиш | рядите |
3 особа | рядить | рядять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рядитиму | рядитимемо |
2 особа | рядитимеш | рядитимете |
3 особа | рядитиме | рядитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рядив | рядили |
Жіночий рід | рядила | |
Середній рід | рядило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рядімо | |
2 особа | ряди | рядіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рядячи | |
Минулий час | рядивши |