ріпиця
РІПИЦЯ, і, ж. Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин. Ще раз подивилась [Устина] на хустку та її ув'язала її до кінського хвоста, під саму ріпицю умостила, щоб ніде в дорозі не загубилась (Стельмах, Хліб.., 1959, 271); Коли через двір майнуло дві вовчі тіні, він [собака] хоробро вистрибнув із своєї засідки і біля самого тину вчепився зубами одному вовкові в ріпицю хвоста. Це місце у вовків найдошкульніше (Панч, Гарні хлопці, 1959, 49); // перен. Основа, початок чого-небудь. Кожна з них [верб] була зверху зрубана, і від ріпиці піднімалося.. молоде пагіння, припушене немічним листям (Гуц., Скупана.., 1965, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ріпиця | ріпиці |
Родовий | ріпиці | ріпиць |
Давальний | ріпиці | ріпицям |
Знахідний | ріпицю | ріпиці |
Орудний | ріпицею | ріпицями |
Місцевий | на/у ріпиці | на/у ріпицях |
Кличний | ріпице | ріпиці |