садовитися
САДОВИТИСЯ, довлюся, довишся; мн. садовляться; недок., розм. Те саме, що сідати 1. Ідуть якісь люди..; зблизились до мене й на добридень дали. - Добридень! - кажу й собі. - Садовіться та одпочиньмо трохи (Вовчок, І, 1955, 8); [Жандар Куче (садовиться біля середнього стовпа) :] Я просив би чарочку (Л. Укр., IV, 1954, 230); Гарно ж було, як гроза перейшла, що й сказати не можна! З коней попони здіймали та всі на вози садовились (Тич., І, 1957, 243).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | садовлюся | садовимося |
2 особа | садовишся | садовитеся |
3 особа | садовиться | садовляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | садовитимуся | садовитимемося |
2 особа | садовитимешся | садовитиметеся |
3 особа | садовитиметься | садовитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | садовився | садовилися |
Жіночий рід | садовилася | |
Середній рід | садовилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | садовімося | |
2 особа | садовися | садовіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | садовлячись | |
Минулий час | садовившись |