садівничий
САДІВНИЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що садівницький. - Вона зараз у дитячій садівничій станції,.. виводить якісь надзвичайні троянди! (Ів., Вел. очі, 1956, 81); - Люблю сад... Дядько Гаврило казав, що мене на садівничі курси пошле,- довірливо глянув мені в очі Степан (Коп., Подарунок, 1956, 23); У весняній напрузі стояли щепи, і молода господиня, радіючи, білила їх вапном, потріскану кору шпарувала садівничим клеєм (Стельмах, II, 1962, 387).
2. у знач. ім. садівничий, чого, ч. Те саме, що садівник. Мій дід був садівничим у панськім садку (Сл. Гр.); [Люцій:] Попробуй укупі з нами садівничим бути! (Л. Укр., II, 1951, 421); [Мелібей:] Тут, попід скелею йдучи, садівничий наспівує пісні (Зеров, Вибр., 1966, 210).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | садівничий | садівнича | садівниче | садівничі |
Родовий | садівничого | садівничої | садівничого | садівничих |
Давальний | садівничому | садівничій | садівничому | садівничим |
Знахідний | садівничий, садівничого | садівничу | садівниче | садівничі, садівничих |
Орудний | садівничим | садівничою | садівничим | садівничими |
Місцевий | на/у садівничому, садівничім | на/у садівничій | на/у садівничому, садівничім | на/у садівничих |