саман
САМАН, у, ч. Будівельний стіновий матеріал, що являє собою необпалену цеглу, вигот. з глини з домішкою солом'яної січки, полови, гною та ін. і висушену на сонці; лимпач. В балці, біля ставка, де ще затрималося трохи талої води, було людно: тут бригада виготовляла саман (Хор., Ковила, 1960, 20); Стіни з саману, добре укладені і захищені від грунтової і атмосферної вологи,- малотеплопровідні (Свинар., 1956, 273).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | саман | самани |
Родовий | саману | саманів |
Давальний | саманові, саману | саманам |
Знахідний | саман | самани |
Орудний | саманом | саманами |
Місцевий | на/у самані | на/у саманах |
Кличний | самане | самани |
самановий
САМАНОВИЙ, а, е. Прикм. до саман. Хлопці тепер майже не вилазили з сідел: на спарені їхні пікети лягла відповідальність за цілий край з його відкритими всім вітрам просторами, з рудими самановими селами, з його теперішнім і майбутнім (Гончар, II, 1959, 72); // Зробл. із саману. Дивилося [хлопча] вслід чужинцеві, що рушив за знаком бородатого тюрка до невеличкої саманової халупки (Досв., Гюлле, 1961, 16); Саманова стіна; Самановий блок; // Який виробляє саман. Саманова бригада.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самановий | саманова | саманове | саманові |
Родовий | саманового | саманової | саманового | саманових |
Давальний | самановому | самановій | самановому | самановим |
Знахідний | самановий, саманового | саманову | саманове | саманові, саманових |
Орудний | самановим | самановою | самановим | самановими |
Місцевий | на/у самановому, самановім | на/у самановій | на/у самановому, самановім | на/у саманових |