самовідречення
САМОВІДРЕЧЕННЯ, я, с. Те саме, що самозречення. Коли ми були в нужді, по смерті батька, з якою витривалістю, з яким самовідреченням вона зносила все, уривала собі від рота, щоб не дати нам із мамою почути недостатку! (Фр., VI, 1951, 293); - Не можу,- відповів з героїчним самовідреченням бравий вояка Швейк, - мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовідречення | самовідречення |
Родовий | самовідречення | самовідречень |
Давальний | самовідреченню | самовідреченням |
Знахідний | самовідречення | самовідречення |
Орудний | самовідреченням | самовідреченнями |
Місцевий | на/у самовідреченні | на/у самовідреченнях |
Кличний | самовідречення | самовідречення |