силуваний
СИЛУВАНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється всупереч чиїм-небудь бажанням, чиїйсь волі, за примусом. - Атож! Казав, що ця праця незабаром повинна бути обов'язкова, силувана для всіх, хто вчився в школі, неначе якась повинність або панщина (Н.-Лев., IV, 1956, 265); Не раз дівчина волить смерть собі заподіяти, ніж по силуванім шлюбі жити з немилим їй чоловіком (Фр., XVI, 1955, 56); - Без любові я не хочу женитися, і не потребую. А силуваної любові.. я не хочу (Коб., III, 1956, 112); // Здійснюваний через силу. Вона посміхалася, але посмішка була силувана (Грим., Подробиці.., 1956, 58); Він відчував в її силуваних рухах та напруженій метушні по хаті непереможну втому (Досв., Гюлле, 1961, 100).
2. Позбавлений природності, простоти; удаваний, штучний. Образ видається нам силуваним, поет хапає інгредієнції [складові частини] з абстракційного світу (Фр., XVI, 1955, 274); Така повага була їй зовсім до лиця, вона виходила в неї зовсім природна, не силувана (Март., Тв., 1954, 443); // Напружений, натягнутий. Якась холодна, силувана атмосфера залягла в салоні (Фр., VI, 1951, 388).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | силуваний | силувана | силуване | силувані |
Родовий | силуваного | силуваної | силуваного | силуваних |
Давальний | силуваному | силуваній | силуваному | силуваним |
Знахідний | силуваний, силуваного | силувану | силуване | силувані, силуваних |
Орудний | силуваним | силуваною | силуваним | силуваними |
Місцевий | на/у силуваному, силуванім | на/у силуваній | на/у силуваному, силуванім | на/у силуваних |