сказання
СКАЗАННЯ, я, с. 1. Жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та ті події, у яких вони брали участь; // Оповідний твір історичного або легендарного змісту; легенда. Народне сказання підносило чарівну постать народного месника [Г. Котовського] високо (Смолич, Світанок.., 1953, 23).
2. заст. Дія за знач. сказати 1. Ви самі змусили мене до сказання тих кілька [кількох] слів, пишучи яко «чужий, незнакомий [незнайомий]» (У. Кравч., Вибр., 1958. 437); - Слава богу! Тут ви не маєте ані одного словечка, ані півсловечка до сказання.. У таких справах рішала б я одна, сама (Коб., III, 1956, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сказання | сказання |
Родовий | сказання | сказань |
Давальний | сказанню | сказанням |
Знахідний | сказання | сказання |
Орудний | сказанням | сказаннями |
Місцевий | на/у сказанні | на/у сказаннях |
Кличний | сказання | сказання |