скоромина
СКОРОМИНА, и, ж. Те саме, що скором. - Покійні батьки мої.. були страшенно богомольні. Щоб ото вони свято яке пропустили або скоромини з'їли в піст - боронь боже! (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 74); - Багато родичів має наша пані Софія по заграницях та все, видно, католики... Ніяких постів не визнають, поїдають скоромину і в петрівку!.. (Гончар, Таврія, 1952, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скоромина | скоромини |
Родовий | скоромини | скоромин |
Давальний | скоромині | скороминам |
Знахідний | скоромину | скоромини |
Орудний | скороминою | скороминами |
Місцевий | на/у скоромині | на/у скороминах |
Кличний | скоромино | скоромини |