скінчення
СКІНЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. скінчити, скінчати і скінчитися, скінчатися. З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (Коцюб., І, 1955, 125); Молодий хлопець був гімназист, що по скінченню курсу пару день пробув десь у знайомих близько Будапешта (Фр., III, 1950, 215); Музика грає, весільні пісні співають. По скінченні пісні козачок (К.-Карий, II, 1960, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скінчення | скінчення |
Родовий | скінчення | скінчень |
Давальний | скінченню | скінченням |
Знахідний | скінчення | скінчення |
Орудний | скінченням | скінченнями |
Місцевий | на/у скінченні | на/у скінченнях |
Кличний | скінчення | скінчення |