славословити
СЛАВОСЛОВИТИ, влю, виш; мн. славословлять; недок. Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін. Десь чути приглушений багатоголосий хор, співають протяжно і журливо, не то славословлять когось, не то благають (Коцюба, Перед грозою, 1958, 96); - Князь Святослав! - покотилось у натовпі. Всі мовчали. Славословити руського князя, як кметі веліли їм славословити каганів, коли ті приїжджали, до Доростола, - ні, ніхто їм цього не велів (Скл., Святослав, 1959, 363); // Надмірно вихваляти кого-, що-небудь. Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них. В газетах уже почали славословити царя-«освободителя» (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 62).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славословлю | славословимо |
2 особа | славословиш | славословите |
3 особа | славословить | славословлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славословитиму | славословитимемо |
2 особа | славословитимеш | славословитимете |
3 особа | славословитиме | славословитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | славословив | славословили |
Жіночий рід | славословила | |
Середній рід | славословило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | славословмо | |
2 особа | славослов | славословте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | славословлячи | |
Минулий час | славословивши |