слинити
СЛИНИТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. Змочувати, зволожувати слиною. Побіг [Краньцовський] до Славка й зачав його обнімати й цілувати. Слинив його п'яним ротом (Март., Тв., 1954, 260); Кулина мовчки сіла за прядку, скубла волокно, слинила й тягла нитку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 234); Ось зосереджено щось пише, раз у раз слинячи олівець, тітка Явдоха (Зар., Світло, 1961, 16).
2. неперех., перен., розм. Плакати. [Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (Стор., І, 1957, 296); - І мати ото тебе відпустила? - А що вона? Вона й тепер слинить, ну й хай слинить. Подумаєш - жіночі сльози! (Збан., Єдина, 1959, 354).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слиню | слинимо |
2 особа | слиниш | слините |
3 особа | слинить | слинять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слинитиму | слинитимемо |
2 особа | слинитимеш | слинитимете |
3 особа | слинитиме | слинитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слинив | слинили |
Жіночий рід | слинила | |
Середній рід | слинило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слиньмо | |
2 особа | слинь | слиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | слинячи | |
Минулий час | слинивши |