смутити
СМУТИТИ, смучу, смутиш, недок., перех. 1. Викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось. Смутить мене, що не скоро дістану од тебе листа і знов буду турбуватися (Коцюб., III, 1956, 319); - Тату, - раптом озвалась Мирослава. - Мені дуже тяжко смутити тебе, але сьогодні таке сталося, що я не можу... (Головко, II, 1957, 586); // Наповнювати смутком (серце, душу). Коломийки мої любі, що в вас таке миле? Та не смутіть - розвеселіть серце нещасливе! (Коломийки, 1969, 92); І слово кожнеє, яке єси прорік [поет], Смутить нам буде серце бідне (Сам., І, 1958, 185).
2. перен. Робити що-небудь похмурим; засмучувати. Дідівські ікони, обквітчані жовтими гвоздиками та васильками, потемніли, злиняли й смутили головний куток хати (Л. Янов., І, 1959, 141); Ополудні йду до моря і здаля Бачу, що воно сміється, як маля. І мені його смутити стало жаль (Павл., Бистрина, 1959, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смучу | смутимо |
2 особа | смутиш | смутите |
3 особа | смутить | смутять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смутитиму | смутитимемо |
2 особа | смутитимеш | смутитимете |
3 особа | смутитиме | смутитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смутив | смутили |
Жіночий рід | смутила | |
Середній рід | смутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смутімо | |
2 особа | смути | смутіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смутячи | |
Минулий час | смутивши |
смута
СМУТА, и, ж. 1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Смута, як камінь, серце давить, Іще гнітить нудьга лихая (Укр. поети-романтики.., 1968, 343).
2. заст. Заколот, заворушення, безпорядки. Так-то, люди! Були бійки, Були в нас і смути, Та такої, як се була, - Такої й не чути! (Рудан., Тв., 1956, 253).
3. заст. Незгода, розбрат, чвари. - Люди, в цей нелегкий час житейської смути святий монастир не може захистити вас (Стельмах, І, 1962, 638).
СМУТА, -и, ж. 1. Стан глибокої журби; жалоба. Його смута не мала меж. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина)
2. Втрата, людини або тварини, спричинена трагічним випадком; нещастя, лихо. Така раптова смута спіткала тебе, співчуваю. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина) 3. Те саме, що горе.ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смута | смути |
Родовий | смути | смут |
Давальний | смуті | смутам |
Знахідний | смуту | смути |
Орудний | смутою | смутами |
Місцевий | на/у смуті | на/у смутах |
Кличний | смуто | смути |