соболь
СОБОЛЬ, я, ч. 1. Невелика хижа тварина родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром. Останнім часом соболь так розплодився, що ріст його доводиться обмежувати. Бо соболь - хижак і знищує білок (Знання.., 9, 1969, 17); Бувало і соболя бив [Чепиж], і куницю (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 146).
2. Хутро цієї тварини; виріб із такого хутра. - Коли слідом за мною вся жіноча половина глядачів корчилась в істеричнім нападі, то се звалося моїм «тріумфом», і сибірські багачі дарували мені соболі й самоцвіти (Л. Укр., III, 1952, 704); На гусарах були кунтуші оксамитові, підбиті шовком й облямовані дорогими соболями (Н.-Лев., VII, 1966, 218); * У порівн. В мене брови - як той соболь (Щог., Поезії, 1958, 81).
3. розм. Ласкаве називання чоловіка (перев. при звертанні). - Козаченьку, мій соболю! Візьми мене із собою - Помандрую я з тобою! (Чуб., V, 1874, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соболь | соболі |
Родовий | соболя | соболів |
Давальний | соболеві, соболю | соболям |
Знахідний | соболя | соболів |
Орудний | соболем | соболями |
Місцевий | на/у соболі, соболеві | на/у соболях |
Кличний | соболю | соболі |