спечний
СПЕЧНИЙ, а, с. Прикм. до спека. Навкруги ясний, сонячний, спечний день (Ю. Янов., IV, 1959, 43); Починалося спечне літо, якого Бальзак не любив, бо спека погано впливала на його серце (Рибак, Помилка.., 1956, 266); Село потонуло у тій особливій, теплій передвечірній сутіні, яка повиває передгір'я Кавказу спечними літніми вечорами (Собко, Кавказ, 1946, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спечний | спечна | спечне | спечні |
Родовий | спечного | спечної | спечного | спечних |
Давальний | спечному | спечній | спечному | спечним |
Знахідний | спечний, спечного | спечну | спечне | спечні, спечних |
Орудний | спечним | спечною | спечним | спечними |
Місцевий | на/у спечному, спечнім | на/у спечній | на/у спечному, спечнім | на/у спечних |