сплювання
СПЛЮВАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. сплювати. - Тю, тю, дурний! - загукали деякі розумніші звірі. - Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління.. Вуйко [Ведмідь], почувши ті вигадки та сплювання, засоромився дуже і, бурчачи щось собі під ніс про брак смаку у тих глупих звірів, заліз у кут (Фр., IV, 1950, 126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сплювання | сплювання |
Родовий | сплювання | сплювань |
Давальний | сплюванню | сплюванням |
Знахідний | сплювання | сплювання |
Орудний | сплюванням | сплюваннями |
Місцевий | на/у сплюванні | на/у сплюваннях |
Кличний | сплювання | сплювання |