спокушений
СПОКУШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спокусити. У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (Полт., Повість.., 1960, 433).
2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі. Гримлять тривожно фанфари й барабани.. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Ю. Янов., II, 1958, 21).
3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досвідчений. Не минуло ще й року з часу заснування трупи [«Товариство»], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (Життя Саксаганського, 1957, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спокушений | спокушена | спокушене | спокушені |
Родовий | спокушеного | спокушеної | спокушеного | спокушених |
Давальний | спокушеному | спокушеній | спокушеному | спокушеним |
Знахідний | спокушений, спокушеного | спокушену | спокушене | спокушені, спокушених |
Орудний | спокушеним | спокушеною | спокушеним | спокушеними |
Місцевий | на/у спокушеному, спокушенім | на/у спокушеній | на/у спокушеному, спокушенім | на/у спокушених |