ставропігія
СТАВРОПІГІЯ, ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади. Патріарх константинопольський Єремія надав їм [братствам] право ставропігії (Фр., XVI, 1955, 417); Патріархова відповідь розчарувала киян: він дозволив братство, але не дав йому ставропігії (Тулуб, Людолови, І, 1957, 345); За Катерини II Соловецький монастир дістає ставропігію, він уже не підлягає архангельському єпархіальному відомству (Літ. Укр., 15.VII 1969, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ставропігія | ставропігії |
Родовий | ставропігії | ставропігій |
Давальний | ставропігії | ставропігіям |
Знахідний | ставропігію | ставропігії |
Орудний | ставропігією | ставропігіями |
Місцевий | на/у ставропігії | на/у ставропігіях |
Кличний | ставропігіє | ставропігії |