староруський
СТАРОРУСЬКИЙ, а, е. 1. Який існував у період, часи давньої Русі, пов'язаний з ними. У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як «Слово о полку Ігоревім». Не одному поколінню митців дає натхнення краса і сила цієї найдорогоціннішої поетичної перлини староруського письменства (Рад. літ-во, 7, 1965, 76); Генетично пов'язані з творчістю староруської народності, українські думи та історичні пісні мають незаперечні риси спорідненості з найдавнішими з тих, що дійшли до нас, російськими билинами Київського та Новгородського циклів (Рильський, IX, 1962, 218); У IX-XI ст. найважливішим культурним центром стає велика староруська держава - Київська Русь (Укр. клас. опера, 1957, 12); // Який належав давній Русі. Усе село з своєю дерев'яною старою церквою схоже на малюнок, вирваний з історичного альбому, в котрому намальовані староруські городи Новгород або Київ (Н.-Лев., II, 1956, 401).
2. Те саме, що староросійський.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | староруський | староруська | староруське | староруські |
Родовий | староруського | староруської | староруського | староруських |
Давальний | староруському | староруській | староруському | староруським |
Знахідний | староруський, староруського | староруську | староруське | староруські, староруських |
Орудний | староруським | староруською | староруським | староруськими |
Місцевий | на/у староруському, староруськім | на/у староруській | на/у староруському, староруськім | на/у староруських |