страмота
СТРАМОТА, и, ж., розм. Те саме, що сором 2-4. Народе, вік порізнений зі мною Страмотою людської ворожди! Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Граб., І, 1959, 69); Не траплялось од настання світу Отакого гріха та страмоти, Як у Ліму біля Сараєва! (Перв., З глибини, 1956, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | страмота | страмоти |
Родовий | страмоти | страмот |
Давальний | страмоті | страмотам |
Знахідний | страмоту | страмоти |
Орудний | страмотою | страмотами |
Місцевий | на/у страмоті | на/у страмотах |
Кличний | страмото | страмоти |