страстотерпець
СТРАСТОТЕРПЕЦЬ, пця, ч., церк., заст. У християн - мученик, який постраждав за релігійні переконання. [Матушка гуменя:] Наславши на нас неволю тяжку - він [бог] разом з тим виставив і заступників наших, страстотерпців неустанних, що скарали ворога нашого, заборонили нас від напасті (Мирний, V, 1955, 75); - Колись, у старі часи, ховалися в лісах, у глушині, святі страстотерпці (Донч., II, 1956, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | страстотерпець | страстотерпці |
Родовий | страстотерпця | страстотерпців |
Давальний | страстотерпцеві, страстотерпцю | страстотерпцям |
Знахідний | страстотерпця | страстотерпців |
Орудний | страстотерпцем | страстотерпцями |
Місцевий | на/у страстотерпці | на/у страстотерпцях |
Кличний | страстотерпцю | страстотерпці |