стриножений
СТРИНОЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стриножити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Морд., І, 1958, 98); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 57); // стриножено, безос. присудк. сл. Стриножено коні. Померзлі хлоп'ята Під попелом теплим картоплю печуть (Перв., II, 1958, 349).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стриножений | стриножена | стриножене | стриножені |
Родовий | стриноженого | стриноженої | стриноженого | стриножених |
Давальний | стриноженому | стриноженій | стриноженому | стриноженим |
Знахідний | стриножений, стриноженого | стриножену | стриножене | стриножені, стриножених |
Орудний | стриноженим | стриноженою | стриноженим | стриноженими |
Місцевий | на/у стриноженому, стриноженім | на/у стриноженій | на/у стриноженому, стриноженім | на/у стриножених |