стріпонути
СТРІПОНУТИ, ну, неш, док., однокр . 1. перех. і неперех. Підсил. до стріпнути. Вона кокетливо стріпонула волоссям (Шовк., Інженери, 1948, 340); Франко слухав, мрійними, холоднуватими очима дивився перед себе. - Скільки їх, безправних, знедолених, тиняється по білому світу!.. Коли б зібрались усі та стріпонули панів - пір'я б з них полетіло.... (М. Ол., Чуєш.., 1959, 63).
2. перех., перен. Вивести із стану спокою, активізувати когось; збудити. Тільки.. низький, як найнижча октава оркестру, гудок сусідньої фабрики стріпонув Галину - і чомусь.. згадався їй рідний колгосп (Крот., Сини.., 1948, 8); Ця ухвала особливо стріпонула й Захара, людину, яка і без того була до краю насичена запалом праці в лісовій природі (Ле, Право.., 1957, 233).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стріпону | стріпонемо |
2 особа | стріпонеш | стріпонете |
3 особа | стріпоне | стріпонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стріпонув | стріпонули |
Жіночий рід | стріпонула | |
Середній рід | стріпонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стріпонімо | |
2 особа | стріпони | стріпоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стріпонувши |