табівка
ТАБІВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (Коцюб., II, 1955, 310); [Юрасик:] Ми зберемось і підемо від хати. Я покладу кресало у табівку, Та ще свою мережану денцівку (Воронько, Казка.., 1957, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | табівка | табівки |
Родовий | табівки | табівок |
Давальний | табівці | табівкам |
Знахідний | табівку | табівки |
Орудний | табівкою | табівками |
Місцевий | на/у табівці | на/у табівках |
Кличний | табівко | табівки |