толерувати
ТОЛЕРУВАТИ, рую, руєш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. - А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене? - Ми спорили над питанням, чи можемо толерувати тебе дальше в своїм товаристві, чи ні? (Фр., VI, 1951, 420); Тобі моя «друга манера» більше подобалась, себто ти дозволила собі толерувати сю [цю] манеру (Л. Укр., III, 1952, 691).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толерую | толеруємо |
2 особа | толеруєш | толеруєте |
3 особа | толерує | толерують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толеруватиму | толеруватимемо |
2 особа | толеруватимеш | толеруватимете |
3 особа | толеруватиме | толеруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | толерував | толерували |
Жіночий рід | толерувала | |
Середній рід | толерувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толеруймо | |
2 особа | толеруй | толеруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | толеруючи | |
Минулий час | толерувавши |