топтаний
ТОПТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топтати. І стежечки, доріженьки Яром та горою, Що топтані до ворожки, Поросли травою (Шевч., І, 1951, 284); Довго сиділа [Маруся]. Не помітила, як і сонце зайшло, як темніти почав потік, як зникла, сховавшися, мало топтана стежка у лісі (Хотк., II, 1966, 121); Все серцем молодий [наш народ], думками все високий, Хоч топтаний судьбою (Фр., X, 1954, 43); Японцем топтаний Сеул тривожно слухає, що танки несуть американський гул (Уп., Вітчизна миру, 1951, 81); // у знач. прикм. Стоптаний. - Пан би мав на себе глянути та до своєї ноги топтаного чобота взувати (Ле, Наливайко, 1957, 212); // топтано, безос. присудк. сл. І кождий блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято, За зло й добро докори я спіткав (Фр., XIII, 1954, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | топтаний | топтана | топтане | топтані |
Родовий | топтаного | топтаної | топтаного | топтаних |
Давальний | топтаному | топтаній | топтаному | топтаним |
Знахідний | топтаний, топтаного | топтану | топтане | топтані, топтаних |
Орудний | топтаним | топтаною | топтаним | топтаними |
Місцевий | на/у топтаному, топтанім | на/у топтаній | на/у топтаному, топтанім | на/у топтаних |