травильник
ТРАВИЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається травленням металів. Григорій працював у металургійній лабораторії спочатку травильником, потім лаборантом (Ле, В снопі.., 1960, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | травильник | травильники |
Родовий | травильника | травильників |
Давальний | травильникові, травильнику | травильникам |
Знахідний | травильника | травильників |
Орудний | травильником | травильниками |
Місцевий | на/у травильнику, травильникові | на/у травильниках |
Кличний | травильнику | травильники |