трактування
ТРАКТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. трактувати1 і трактуватися1 1. У трактуванні й оцінці «Правдою» творчості великого поета [Т. Шевченка] найбільш виразно розкрились головні засади її естетики (Укр. літ. критика.., 1959, 147); Розмови пастухів.. при загальнім веселім настрою [настрої] сього [різдвяного] празника самі напрошувалися на комічне трактування (Фр., XVI, 1955, 214); Грецька легендарна література взагалі не мала такого великого нахилу, як орієнтальна, до песимістичного трактування сучасності в порівнянні з минулим (Л. Укр., VIII, 1965, 145); Своїм трактуванням ролі Риндички вона [Г. П. Затиркевич-Карпинська] викривала тип темної сільської жінки, скаліченої тяжким життям (Минуле укр. театру, 1953, 64); Жюрі мало змогу обізнатися із ставленням молодих вокалістів до трактування художніх образів, з їх відчуттям стилю виконуваних творів (Рад. Укр., 25.ХІІ 1960, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трактування | трактування |
Родовий | трактування | трактувань |
Давальний | трактуванню | трактуванням |
Знахідний | трактування | трактування |
Орудний | трактуванням | трактуваннями |
Місцевий | на/у трактуванні | на/у трактуваннях |
Кличний | трактування | трактування |