трензель
ТРЕНЗЕЛЬ, я, ч . 1. Металеві вудила для управління конем за допомогою натискування на язик і кути рота, а також ланцюжок для утримання мундштука в роті коня. Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Тют., Вир, 1964, 70); І даль не та і ніч не та... Кубані хвиля наліта, А за горбами, за степами Задзвонять коні трензелями, Аж захвилюються жита (Забашта, Квіт.., 1960, 164); // Вуздечка з вудилами. Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець.. Трензелі впали, і кінь уже обірвав їх ногами - метлялись одні обривки (Гончар, III, 1959, 72).
2. муз. Те саме, що трикутник 3.
3. спец. Механізм, що складається з чотирьох циліндричних зубчастих коліс із радіальним переключенням. У [токарному] верстаті ТС-135 з допомогою одного й того самого механізму трензеля здійснюється реверсування руху ходового гвинта й ходового валика (Практ. з машинозн., 1957, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трензель | трензелі |
Родовий | трензеля | трензелів |
Давальний | трензелеві, трензелю | трензелям |
Знахідний | трензель | трензелі |
Орудний | трензелем | трензелями |
Місцевий | на/у трензелі | на/у трензелях |
Кличний | трензелю | трензелі |