тролейкар
ТРОЛЕЙКАР, а, ч. Самохідний вантажний візок з електричним двигуном, що живиться струмом від підвісних контактних проводів. По сірому асфальту шинами шуршать блакитні тролейбуси і автобуси.. Обіч пливуть, мов баржі по річці, тролейкари, навантажені дровами чи головками капусти (Панч, На калин. мості, 1965, 273).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тролейкар | тролейкари |
Родовий | тролейкара | тролейкарів |
Давальний | тролейкарові, тролейкару | тролейкарам |
Знахідний | тролейкар | тролейкари |
Орудний | тролейкаром | тролейкарами |
Місцевий | на/у тролейкарі | на/у тролейкарах |
Кличний | тролейкаре | тролейкари |