трудяка
ТРУДЯКА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що трудяга. Аврум Марчик, тихий трудяка-кравець, що в його завжди бадьорий вираз на марному, кволому обличчі, тепер справді скидався на п'яного (Вас., Опов., 1947, 41); * Образно. Прибіг Пастух до Голови І каже: - Захистіть хоч ви, - Укушено Коня-трудяку, Що має не одну подяку (Дор., Літа.., 1957, 176).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трудяка | трудяки |
Родовий | трудяки | трудяк |
Давальний | трудяці | трудякам |
Знахідний | трудяку | трудяк |
Орудний | трудякою | трудяками |
Місцевий | на/у трудяці | на/у трудяках |
Кличний | трудяко | трудяки |
трудяк
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трудяк | трудяки |
Родовий | трудяка | трудяків |
Давальний | трудякові, трудяку | трудякам |
Знахідний | трудяка | трудяків |
Орудний | трудяком | трудяками |
Місцевий | на/у трудяку, трудякові | на/у трудяках |
Кличний | трудяку | трудяки |