трібувати
ТРІБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і з інфін.., діал . 1. Зазнавати, переживати. - Що ж робити, братчики! - промовив Вовк. - Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (Фр., IV, 1950, 90).
2. Пробувати (у 1, 3 знач.). Так вона [сліпа кобила], заки ступить, то все трібує - є ще земля, чи вже ні? (Март., Тв., 1954, 44); Ті люди співають - мабуть, вони щасливі! І Іван трібував заглянути у власне нутро і спитав сам себе: «А я, чи ж я щасливий?» (Фр., III, 1950, 147).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трібую | трібуємо |
2 особа | трібуєш | трібуєте |
3 особа | трібує | трібують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трібуватиму | трібуватимемо |
2 особа | трібуватимеш | трібуватимете |
3 особа | трібуватиме | трібуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | трібував | трібували |
Жіночий рід | трібувала | |
Середній рід | трібувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трібуймо | |
2 особа | трібуй | трібуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | трібуючи | |
Минулий час | трібувавши |