тріп
ТРІП1, присудк. сл., розм . 1. Уживається за знач. тріпнути і тріпнутися. Дівчина стояла задумана. Потім віями - тріп... (Головко, І, 1957, 218); * Образно. Оце й вечір... Він голубий... Він із Яйли голубою чадрою на південний кримський берег тільки - тріп! і накрив... (Вишня, І, 1956, 196).
2. Уживається за знач. тріпнути. - Чого ти плакав? - Кирило йому: Га, чого? - Та тріп, та тріп по щічках його пальцем (Тесл., З книги життя, 1949, 34).
ТРІП2, у, ч., заст. Слід. Я у той тріп пішла до коршми [корчми] (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріп | тріпи |
Родовий | тріпу | тріпів |
Давальний | тріпові, тріпу | тріпам |
Знахідний | тріп | тріпи |
Орудний | тріпом | тріпами |
Місцевий | на/у тріпі | на/у тріпах |
Кличний | тріпе | тріпи |