тріумфатор
ТРІУМФАТОР, а, ч . 1. У Стародавньому Римі - полководець-переможець, який урочисто, з тріумфом вступає у столицю. - Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Л. Укр., І, 1951, 139).
2. Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому-небудь. - А що, не мовив я вам? - обернувся чоловічок з видом тріумфатора до панночок (Фр., VI, 1951, 462); Після короткого жаркого бою мінометники поверталися з лісу тріумфаторами. Вони гнали поперед себе вдесятеро більше полонених, ніж було в роті самих бійців (Гончар, III, 1959, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріумфатор | тріумфатори |
Родовий | тріумфатора | тріумфаторів |
Давальний | тріумфаторові, тріумфатору | тріумфаторам |
Знахідний | тріумфатора | тріумфаторів |
Орудний | тріумфатором | тріумфаторами |
Місцевий | на/у тріумфаторі, тріумфаторові | на/у тріумфаторах |
Кличний | тріумфаторе | тріумфатори |