убезпечати
УБЕЗПЕЧАТИ (ВБЕЗПЕЧАТИ), аю, аєш, недок.. УБЕЗПЕЧИТИ (ВБЕЗПЕЧИТИ), чу, чиш, док., перех., заст. Заповнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію. - А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (Укр.. думи.., 1955, 111); Катерина й питає: «Де ж дінем запорозьких козаків?» А він її убезпечив: «Знайдуть, каже, де дітись» (Сл. Гр.); Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Хотк., II, 1966, 269).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убезпечаю | убезпечаємо |
2 особа | убезпечаєш | убезпечаєте |
3 особа | убезпечає | убезпечають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убезпечатиму | убезпечатимемо |
2 особа | убезпечатимеш | убезпечатимете |
3 особа | убезпечатиме | убезпечатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | убезпечав | убезпечали |
Жіночий рід | убезпечала | |
Середній рід | убезпечало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убезпечаймо | |
2 особа | убезпечай | убезпечайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | убезпечаючи | |
Минулий час | убезпечавши |