уборонити
УБОРОНИТИ1 (ВБОРОНИТИ), оню, ониш, док., перех., рідко. Оборонити, захистити. [Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти [Руфін] вчащаєш на нічнії збори громади потайної, - не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана, ні рід патриціанський (Л. Укр., II, 1951, 344); Біля ліжка п'ятьох голеньких діток стала [тітка], загородила їх собою і відчувала, що не вборонить їх від злого Стародуба (Ле, Мої листи, 1945, 223).
УБОРОНИТИ2 (ВБОРОНИТИ), оню, ониш, док., перех., рідко. Те саме, що заборонити. Піп мене було не пускати,.. а я йому, що йду на богомілля, що того вборонить ніхто не повинен (Вовчок, VI, 1956, 252).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убороню | уборонимо |
2 особа | уборониш | убороните |
3 особа | уборонить | уборонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уборонив | уборонили |
Жіночий рід | уборонила | |
Середній рід | уборонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уборонімо | |
2 особа | уборони | убороніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уборонивши |